Президенту України В.Ф.Януковичу, Генеральному прокуророві України Пшонці В.П., Глевахівському селищному голові Шепеленку О.В., директору Института физиологии растений и генетики Моргуну В.В.

Рейдерство по Глевашськи

У 2008 році Глевахівською селищною радою нам було виділено земельні ділянки невеликої площі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Тим самим нами, громадянами України, законним шляхом було реалізоване наше право, надане нам ст.ст.14, 47 Конституції України та ст. 40 Земельного Кодексу України на безоплатну приватизацію земельних ділянок для будівництва індивідуального житла. Деякі з нас також набули право власності на свої ділянки шляхом купівлі цих земельних ділянок у громадян України, деякі - шляхом купівлі земельної ділянки і збудованого будинку. Для того, аби це сталося, більшості з нас довелося відмовляти собі у навіть необхідних витратах та відкладати кошти для здійснення мрії про власний будинок. Посеред нас немає дуже забезпечених громадян або олігархів, як про це стверджують деяким ЗМІ. Ми всі працюючі люди, це зовсім не важко перевірити. Серед нас чимало молодих сімей із кількома малими дітьми.

За цей час багато хто із нас розробив проекти будівництва житлового будинку для своїх родин, отримали дозволи на будівництво та почали будуватися. Багато хто закінчив будівництво і постійно проживає із своїми сім’ями у збудованих будинках. Для вирішення питань, що становлять громадський інтерес, ми створили кооператив, аби навести лад на нашій землі, почали вивозити сміття, яке десятиліттями накопичувалось на наших земельних ділянках. Справа в тому, що протягом багатьох років на цій землі діяв напівлегальний піщаний кар’єр, а після його закриття місцеве населення використовувало його територію для влаштування численних сміттєзвалищ. Ми письмово звернулися до Глевахівської селищної ради з приводу вивізу сміття, надали фотографії суцільного сміттєзвалища на площі більшості ділянок, опитали сусідів, які мешкають тут по 30-40 років, дізнались, що сміттєзвалище існує не менше часу. Будь-яким іншим чином ця земля не використовувалась, на ній виросли дерева віком від 5 до 30 років. Відсутність бюджетних коштів на остаточне вирішення цього питання у сільської ради змусило нас своїми силами та за власний рахунок очищати цю землю від пластику, скла, резини, всілякого бруду и непотребу. Тільки з однієї ділянки площею 8 соток власники вивезли 40 вантажівок сміття! Ми провели роз’яснювальну роботу серед місцевого населення, в результаті чого, сміття нарешті перестали носити на цю землю.

Не так давно, вже після того, що ми встигли багато зробити (очистити землю, побудувати будинки, вкласти власні кошти, зароблені важкою працею всієї родини!) нам стало відомо, що на протязі декількох років за ці землі тривають судові війни між різними державними органами та установами. Але ж коли нам видавали цю землю або коли її дехто з нас купував на вторинному ринку, нас ніхто не попереджав, що це спірна земля. Ніхто не казав, що Держава Україна, яку представляють державні органи та органи місцевого самоврядування, не спроможні знайти спільну мову, не може забезпечити своїм громадянам захист їх конституційних прав на житло та на землю у подібних ситуаціях! Спочатку наша держава надає своїм громадянам земельні ділянки і пропонує скористатись своїм цілком законним, захищеним Конституцією України правом на житло і власну землю, а потім намагається відібрати її!

Річ у тому, що наскільки нам стало відомо, судові війни йдуть за близько 400 га особливо цінних земель, що мають такий статус внаслідок належності їх до відповідних установ НАН України. Ми розуміємо, що більшість з цих земель такими і є, та що на них зараз дійсно нічого не побудовано, вирощується аграрна продукції. Але ми, власники лише одного клаптика цієї землі, який знаходиться окремо від засіяних полів, який складається з декількох десятків ділянок, загальною площею приблизно 20 га, на якому довготривалий час знаходились сміттєзвалища, а до того - піщаний кар’єр.

Останні декілька місяців до нас стали приходити представники різних державних органів та установ (держархітектура, районна прокуратура, Генеральна прокуратура та інші). Вони відверто говорять нам, що наші будинки знесуть, що ми тут знаходимось на незаконних підставах (хоча це не відповідає дійсності), вони фотографують наші будинки без нашого на те дозволу, погрожують нам знесенням будинків! Ми прості громадяни України і після таких погроз деякі люди приймають заспокійливе, у когось загострюються хронічні захворювання, був навіть випадок серцевого нападу! Ми хочемо знати, що наша Держава нас захищає і захистить, як громадян України, які відповідно до Конституції України мають право на такий захист! Ми не несемо відповідальності за неправомірні чи помилкові дії державних органів чи органів місцевого самоврядування! Видавались нам земельні ділянки державним органом і ми вимагаємо, аби держава вирішувала спірні питання за свій рахунок , а не за наш!

Ми просимо виділити наші земельні ділянки (маленьке поле) від загального земельного масиву з судових спорів і залишити нас у спокої, не провокувати зростання соціального напруження серед громади! Ми пропонуємо аби представники сторін по судовим спорам за ці землі ( НАН, сільрада, прокуратура- тут мені потрібні реквізити сторін - назви) сіли за стіл переговорів і підписали мирову угоду, згідно до якої наше поле буде виключено з спірних земель і люди отримали змогу спокійно побудувати своє житло.

С уважением, нижеподписавшиеся